Общее·количество·просмотров·страницы

пятница, 14 ноября 2014 г.

Посперечаємося?

Останнім часом на сторінку «Фейсбука» заходити дуже неприємно. Плач і стєнанія досягли таких масштабів, що здається, увесь світ скоро згине під новим потопом солоненької води. Ясно, що українці за сторіччя неволі звикли сумувати і жалітися, але, як на мене, ніні це занадто. Просив би дочитати до кінця те, що тут написано. Це важливо.

Дозвольте звернутися до вас, друзі по «мордокнижці». Припиніть реагувати на виступи проплачених «тролів». Ігноруйте публікації, які несуть енергетику песимізму, розчарування, паніки, агресії. Хіба патріотизм у тому, аби кричати «всьопропало» і клясти Президента? Хіба в тому патріотизм, аби всіх поголовно генералів звинувачувати у державній зраді?
Повідомлення на кшталт «Апокаліпсіс 32-го блокпосту» збирають десятки «лайків» та ледь не сотні коментарів. Зате інформацію про розгром блокпоста сепаратистів наші «патріоти» увагою обминають. Там де погано – одразу натовп бажаючих поплакати і повигадувати найбрутальніші прокльони. Там де наші перемоги – тиша….
На кого працюємо, друзі?
Питання до тих, кого останнім часом став іменувати «вишиватниками»: а що ви особисто, крім лайків під публікаціями московських тролів, зробили для України? Яке моральне право ви маєте оцінювати титанічну роботу Президента та Уряду в країні, котру Янукович зі своєю бандою розграбували до нитки? Яке право маєте обзивати Президента «зрадником», головнокомандуючого армії, якої ще чотири місяці тому практично не було? Берців та бронежилетів у солдат немає? Скажу більше: коли у квітні цього року (ще задовго до президентства Порошенка) на кордоні Луганської області з Росією з`явилися перші українські підрозділи, ми були шоковані: не те що бронежилетів – вони навіть бушлатів радянського зразка не мали! «Совкових» речмішків типу «сидір»!
Особисто у мене нічого, крім великої поваги не викликає те, як за мізерний термін у 4-5 місяців керівництву нашої країни вдалося поставити армію на ноги. Не лише запустити у роботу холодні мертві цехи військових заводів, але реально поставити армії сотні бронетранспортерів, в т.ч. найкращі у світі  БТР-3Е1 та БТР-4Е, супертанки «Булат», які переважають розхвалені путінською пропагандою Т-90; системи залпового вогню, артилерію, тисячі тон харчів, сотні тисяч тон боєприпасів різного призначення. Гадаєте все це легко? Гадаєте, все це старигань Хоттабич начаклував? Чи відомо вам, що іще у травні військова техніка не могла виїхати з ангарів, бо стояла без акумуляторів? А чи знаєте ви що таке акумулятор до танка?
Нам би підтримати свого Президента, подякувати йому – ми виливаємо відра бруду. Ніхто не каже, що Порошенко або Яценюк мають бути поза критикою. Але критика має бути конструктивною і культурною. І напевне, будуватися за принципом «критикуєш-пропонуй». Дуже легко волати про те, що когось не того і не туди призначили. Але набагато важче запропонувати свою кандидатуру. Дуже легко кричати про те, що не так воюють – набагато складніше розробити військову операцію з урахуванням сил і засобів, маршрутів та напрямків ударів із забезпеченням флангів, тилу; з опануванням рокадних доріг та убезпеченням від контратак. Може, ми, якщо вже не на передовій, а у тилу, на дивані сидимо, довіримо таки справу війни професіоналам і не волатимемо «Порошенкоздавдонбасізавтраздастьукраїну» за кожного приводу?
Тепер для тих, хто дочитав до кінця кілька пропозицій як допомогти державі взагалі і армії зокрема.
1. Жертвувати на армію. Коли ви востаннє скинули чергові 5 гривень на СМС за номером 565? Ах, вичитали у Фейсбуці, що ці кошти крадуть генерали? Знайте: тролі від Путіна премію отримали за те, що надходження за цією акцією практично припинилися. Особисто я кожне поповнення рахунку «відзначаю» СМС на 565 і вас прошу.
2. Якщо маєте пару сотень зайвих (хоча зайвих грошей, як відомо не буває) гривень або навіть вічнозелених папірців з портретами мертвих американських президентів – не полінуйтеся і не побійтеся кинути їх на депозит. Хоча б на місяць, з пролонгацією. Окрім певної вигоди для вас, це ще на якусь мільйонну процента підтримає нашу банківську систему. А якщо це зробить не одна людина, а багато-багато мільйонів? Тільки вибирайте наші банки: «Ощад», «Приват», тощо.
Ах, небезпечно? Банки на межі банкрутства? А де ви це вичитали? Знайте, тролі Путіна зараз отримали завдання «валити» наш «Приватбанк». Особисто я тримаю невеличкий депозит саме у «Приваті».
3. Якщо оформити депозит страшно, або немає коштів, то спробуйте хоча б утриматися і не знімати всі гроші з пенсійної або зарплатної картки. Робіть це по мірі необхідності. Навіть зайвий тиждень перебування ваших 100 гривень у фінансовій системі країни дуже їй допоможе.
4. Морально підтримуйте вояків. Солдату дуже приємно, коли абсолютно незнайома людина подарує йому просто посеред вокзалу пачку сигарет, або пригостить пиріжком чи просто – подякує. Це дуже важливо, це важливіше навіть за сучасні танки і гармати.
6. Допомагайте правоохоронним органам виявляти і знешкоджувати агентів Кремля, терористів та їхніх посіпак. Пам’ятайте: вчасно повідомлений номер підозрілої автівки, дзвінок у СБУ про дивних сусідів або просто перехожого на вулиці – може врятувати десятки людських життів. І люди, які розповсюджують панічні або відверто брехливі чутки – часто далеко не невразливий дурник, а свідомий або несвідомий агент впливу Кремля.
5. Намагайтеся купувати лише українські товари. Хай навіть вони трохи дорожчі і трохи нижчої якості. Хай навіть їх ще треба пошукати на базарах та в магазинах. Випийте пляшку українського пива замість російської «Балитики», німецького «Талера» або білоруського «Лідського». Наприклад.
6. Починайте читати книжки. Нині українська книжка фактично зникла з ринку. Більшість видавництв ледь животіє або взагалі зачинилися. Незважаючи на те, чи видають україномовну, чи російськомовну літературу. Ми припинили читати паперову книжку, надаючи перевагу телевізорові і комп’ютеру. В результаті скорочення накладів обумовило збільшення собівартості одного екземпляру книжки. Мало хто може собі дозволити хоча б раз на місяць купити книгу за 120-140 гривень.
Як результат – наш ринок заполонили російські видання. І після цього ви хочете інформаційної безпеки для України?
Якщо купуватимемо і читатимемо книжки – стимулюватимемо видавничу діяльність, великі наклади знизить вартість книжки; відтак до інформаційного простору зайде проукраїнський контент. А там підтягнуться і кіношники, і телевізійники. Не чекаймо на державні програми – все, що робить держава (це світовий досвід) – все погано і недосконало. Створюємо власні програми фінансування і стимулювання культурного та наукового розвитку.
7. Нарешті останнє і головне. Припините панікувати і вишукувати негаразди. Під час війни (а ми воюємо і дуже добре воюємо, повірте) неабияке значення має оптимізм і віра в себе та в державу. Путін наразі для того аби підірвати нашу упевненість у перемозі, посіяти зневіру, песимізм, ненависть до керівництва країни і одного до одного – виділяє шалені кошти, які перевищують видатки на культуру, медицину та освіту у РФ разом узяті. Тисячі «тролів», не покладаючи намозолених об клавіатуру рук, праюють на це. А ми будемо розумнішими.
Хтось скаже: не варто «годувати тролів». Не варто звертати на них увагу, або просто відправляти «в бан». Можна і так. Але є ще принцип, кий говорить: «кожен троль – це два-три кіло грошей із бюджету путінського режиму». Тож хай працюють. Якомога більше. А ми маємо їх лише роздратовувати. Знущатися із них. Провокувати.
Зрештою, українці завжди були однією з найвеселіших націй, яка здатна продукувати і дружні жарти, і живий гумор, і дошкульну сатирі, і убивчу іронію.
За сим, дозвольте побажати всього найкращого.
І не ведіться на провокації кремлівських тролів, що ховають обличчя за жовто-блакитними аватарками. По справах їхніх пізнаєте їх, казав Ісус.

З великим оптимістичним привітом,
ПАВЛО  ПРАВИЙ








3 комментария:

  1. Доброго вечора шановний Павло, то ви все гарно пишете, також мовляв у держави немає мовляв грошей і тому продовжуйте і надалі збирати гроші. Я щиро вибачаюсь і не признаюсь що не буду дуже здивованим якщо ви видалете те що я написав але маю якщо дозволете декілька маленьких запитань. То перше, якщо немає коштів то звідки зявились гроші на усі ті білборди що були розвішані по всій країні мовляв ЖИТИ ПО-НОВОМУ? далі продовжуємо чи не підскажете чи мені темному чи була виконана паном порошенком ЖОДНА з тих обіцяток котрі він прилюдно давав? Тому що кожна з таких обіцянок то показує чому варті слова цієї людини. Дякую, Андрій

    ОтветитьУдалить
  2. Дякую, Андрію. Відповіді прості. Біл-борди - це іитарти ине держави, а - партії. Тобто за великим рахунком гроші, які збираються таким смо волрнтерським способом, зі спонсорів. В принципі, я не стверджував, що в державі немає грошей - просто їх катастрофічно не вистачає. Чому - питання до еомпанії Януковича, яка примудрилася розтринькати ЗВР і вивела з країні мінімм 120 млрд. доларів. Ви все це знаєтєте.
    Щодо обіцянок Порошенка. 1. біяв продати бізнес - і він продається. Напевне Вам відомо, що активи Пророшенка виставлено на продаж, на сьогодні, якщо не помиляюся, знайдено на деякі з них покупців. Але автозавод чи суднобудвне підприємство - це не пиріжок, аби для нього знайти покупця за три години. Спробуйте, наприклад, продати зараз активи в Росії - їх ніхто не бере і за півціни. По АТО - воно успішно проводилоя до серпня і було звільнено десятки міст. Те, що потім вліз Птуні і почав справжню війну (хоч і не оголошену) - інша справа. А от обіцянка удвічі підвищити грошове забезпечення воякам в зоні АТО - виконано повністю, хоча цеуло дуже важко зробити - див. п. 1.
    Багато хто ставить докір Президенту стосовно збереження мажоритарної системи вборів, про ліквідацію якої він говорив. Говорив, а не обіцяв - це велиа різниця. Але зміни до законів україни вносить не Президент - це прерогатива ВРУ.Отож зверніть свої претензії до пані Тимошенко, пана Гриценка, пана Клияка та інших.
    З повагою

    ОтветитьУдалить