Общее·количество·просмотров·страницы

среда, 4 марта 2015 г.

Третій Майдан. По слідах Олександра Парвуса

ПАВЛО  ПРАВИЙ
Інформаційно-освітня сотня
створено в аналітичному центрі "Українська хата"

Оскільки ідея Третього Майдану не скресла, а її ідеологи все ще не загинули в автокатастрофі і не заарештовані СБУ або хоча б МВС; оскільки для декого з «пересічних» мешканців соціальних мереж примара Третього Майдану все ще жива і приваблива, мов польська красуня Інга Зайонц для Костя Остен-Бакена, друга дитинства Остапа Бендера, - черкну пару слів на цю тему з екскурсом в нашу не таку вже й далеку історію.
У 1916 році Німеччина знемагала у тяжкій війні на два фронти. Було зрозуміло, що перемоги не буде, а до поразки – лічені місяці. Треба було будь що або встановити з кимось із Антанти сепаратний мир, або…
Ось тут і нагодився в Берлін член РСДРП(б) товариш Олександр Парвус (справжнє ім`я – Ізраіль Лазаревич Гельфанд), великий авантюрист і сволота, для якої не було нічого важливішого за гроші. Товариш Парвус запропонував германському Генеральному штабі велику оборудку, результатом якої стала б революція (тоді слова Майдан ще не знали) в Росії і як наслідок – закриття Східного фронту проти Німеччини.
Парвус – цікавий революціонер. Революціонер-мільйонер. Злодій і шарлатан. Вкрав 130 тисяч марок, які Максим Горький пожертвував на партію; за відповідну платню працював на спецслужби низки країн, вкладаючи гроші у власний бізнес. Він навіть не приховував, що в майбутній революції, яка мала відбутися у Росії бачить лише засіб до наживи.
І він викладає на стіл керівника німецької розвідки меморандум на 20 сторінок, в якому детально розписано план знищення Російської імперії. Серед обов`язкових «заходів» Парвус пропонував (увага, екстраполюймо на сучасну Україну!):
«К весне в России нужно начать подготовку массовой политической забастовки под лозунгом "Свобода и мир". Центром движения будет Петроград, а в самом Петрограде — Обуховский, Путиловский и Балтийский заводы. Забастовка должна охватить железнодорожную связь между Петроградом и Варшавой, а также Юго-Западную железную дорогу. Железнодорожная забастовка в основном будет проводиться в крупных центрах с крупными рабочими коллективами, железнодорожными мастерскими и т. д.» (http://www.hrono.ru/dokum/191_dok/1915parvus.php).
Транспорт і військова промисловість. Хіба могла країна, що воює, пережити такий удар? До речі, цю частину плану революційним організаціям в Росії виконати вдалося майже ідеально. В тилу було накопичено тисячі тон боєприпасів, але на фронті російська артилерія через брак снарядів мусила відповідати 1 пострілом на 10 німецьких. Практично припинилося постачання харчів, зброї, медикаментів. Це цілковито деморалізувало армію, яка потім взяла активну участь у поваленні державного ладу.
Парвус також категорично наполягав на «роботі» з російськими регіонами. Треба підтримувати національні партії, такі як вірменська «Дашнак-цутюн», азербайджанська «Мусават», соціал-депократичні партії України, Фінляндії, Польщі, Литви та інших, провокуючи їх на сепаратизм.
Сам талановитий журналіст. Парвус прекрасно усвідомлював важливість інформаційної війни у «розкрутці» майбутньої революції і розвалі Росії, тому на німецькі гроші він придбав десятки газет по всьому світу, від Японії і США до Румунії та самої Росії. Завданням цих видань була дискредитація російської влади всередині країни та за крдоном. Сотні продажних журналістів писали на замовлення Парвуса та його поплічників тисячі статей, очерків, памфлетів і просто – анекдотів про Росію.  Часто то були взагалі «мертві душі», лише підписи під текстами, а самі тексти готувалися в надрах німецької розвідки.
Ось, наприклад, що планував Парвус по Румунії:
«Не составляет труда организовать группу признанных журналистов для издания крупной независимой ежедневной газеты с ярко выраженной тенденцией скорого присоединения к Германии. Так как румынская пресса настроена на победу России, то она в значительной степени потеряла свою престижность уже в результате предыдущего хода войны. Новая газета привлечет читателей объективным освещением новостей. В процессе событий она все больше будет концентрировать вокруг себя общественное мнение и вынудит также другую прессу к изменению позиции» (там само).
Окрім іншого, товариш Парвус пропонує і таке (виділення курсивом наше, - П.П.):
Рост революционного движения в царской империи, кроме всего прочего, приведет ко всеобщей смуте. Помимо общего хода военных действий, можно принять особые меры для усиления этой беспокойной ситуации. По определенным причинам бассейн Черного моря и Кавказ являются более благоприятными для этого районами. Особое внимание следует обратить на город Николаев, так как там в очень напряженной обстановке готовятся к спуску два больших военных корабля. В Николаеве нужно начать забастовку среди рабочих, не обязательно политического характера, а просто на основе экономических требований» (там само).
Вам ще здається випадковим, що останнім часом в Україні «розкручуються» криза у фінансах та паливно-енергетичному комплексі і одночасно саме шахтарів та «жертв валютних кредитів» возять під стіни Кабміну та Нацбанку? Не хочете подумати над роллю, яку зіграла українська та закордонна преса у скандалі з провалом закупівлі вугілля в ПАР? Яким чином журналісти вплинули на хвилю паніки на ринку цукру, олії, борошна, тощо? На те, що люди кидалися скуповувати долари по шаленому «курсу 38»?
Хтось вважає все це випадковими незалежними один від одного подіями? Тоді поясніть, чому валютна паніка и натовпи у супермаркетах виникли одразу після поразки Путіна у Дебальцевому?
Ну і нарешті ще один уривок (виділення курсивом наше, - П.П.), яким ми закінчимо дослідження меморандуму Парвуса (бажаючі можуть ознайомитися з ним за посиланням – повірте, ви іншими очима подивитеся на те, що відбувається зараз в Україні):
«…революционное движение будет развиваться тем решительнее, чем более тщательно оно будет готовиться. Даже если царизм удержится в ходе войны, он никогда не устоит, если мир будет продиктован извне» (там само).
Не претендуючи на істину в останній інстанції, все ж ризикну провести деякі паралелі. Нинішній Парвус – це пан Медведчук. Ну а замість парвусівського загального політичного страйку під гаслом «Свобода и мир» він готує те, що прийнято називати Третім Майданом. Ну а хто з сучасних політиків грає роль Лєніна, Троцького, Колонтай – додумуйте самі. Їх прекрасно нині видно.
Отож, «майданники», подумайте, на чий млин ви ллєте водичку; хто замовляє суцільний негатив у новинах на телеканалах, коли показують лише похорони, корупцію, мітинги беззубих «валютних кредитобравців» у дешевих китайських штанях, пожежі та злидні; хто заплатив, наприклад, подорож цілої тисячі шахтарів з Червонограда і назад і хто замовляє всьопропальшину в купі з масовим критиканством Президента та Уряду. Саме – критиканством, бо критикувати владу можна і треба, але в усіх її діях бачити лише негатив і переконувати що це – негатив; виступати проти неї з шинами та коктейлями «Молотова» в той час, коли армія на смерть б’ється з агресором – це вже інша справа. Це – сценарій Парвуса.
Згадайте, що війну з Японією Росія програла саме через революцію 1905 року…, а революція 1917 року Росію знищила взагалі…
В історії все повторюється. Спочатку як драма, потім як трагедія, а часто – і як комедія. В наступній публікації ми розглянемо питання про суспільно-економічні відносини, що їх побудувала влада т.з. «Новоросії». Заходьте, буде цікаво.

З великим історичним привітом,

ПАВЛО  ПРАВИЙ

Комментариев нет:

Отправить комментарий