Общее·количество·просмотров·страницы

воскресенье, 17 мая 2015 г.

Кінець імператора тайги?

ПАВЛО  ПРАВИЙ

Його попереджали. Попереджали всі. Він не слухав. Ви, мовляв, не дражніть ведмедя. Імператор тайги, блін. ЄС умовляв, ОБСЄ критикувала, подружка Аня Меркель умовляла, Коля Саркозі радив. Навіть санкції проти його тайожної імперії та ближніх бояр вводили обережно і поетапно, щоразу зупиняючись, мовляв – має ж одуматися, має зупинитися. Скільки разів йому давали шанс відступити, «зберігши обличчя». Та не в коня корм – одне лише чули: не ріжте ведмедю кігті…


Чи то він дійсно вірив в те, що «гнилий Захід» цілковито погруз у солоденькому пацифізмі; чи то щиро був переконаний, що його «червона кнопка» дає карт-бланш витворяти все, що заманеться – хтозна. Навіть і ультиматум-попередження, яке йому висунув представник реальних власників країни, що ставили його на царство якось не до кінця усвідомився.
Ну що ж. Схоже, Владімір (Напів)великий ступив у останню стадію своєї брудної історії. Яка закінчиться приблизно так, як закінчилася вона для героя фільму про отамана Соловйова…
Недоімператор забув про один суттєвий чинник – генералів армій НАТО взагалі і США зокрема. І про виробників зброї, які дуже охляли після завершення Холодної війни.
«…уже два года продажи западных военных корпораций снижаются. Так, американские компании потеряли 4,5% по сравнению с 2012-м, а европейцы - 0,9%. Шведские эксперты прогнозируют, что эта тенденция может сохраниться и в дальнейшем.
Основные причины сокращения продаж - завершение крупных военных операций в Афганистане и Ираке, бюджетный контроль расходов в США, активизация «новых производителей», в первую очередь - компаний из Юго-Западной Азии. Из-за падения оборотов из топ-100 поставщиков вооружений выпали четыре американские компании»  (http://biz.liga.net/all/all/stati/2908275-oruzheynye-barony-kto-zapravlyaet-na-mirovom-rynke-oruzhiya.htm).
І все йшло б за прогнозами шведських спеціалістів, якби не дурість новітнього «тайожного» імператора. Його агресія в Україні і, головне – вперте небажання відступати все перевернуло. Політики, й справді дуже обережні і миролюбні (миролюбні не тому що м’якотілі й боязкі, а тому що занадто цивілізовані в останні десятиріччя), довго тримали на короткій мотузці «яструбів» з генералітету. Майже рік. До цього моменту.
Тепер на передову вийшли військові, виробники зброї та їхнє потужне лобі. Гадаєте, генералам і промисловцям подобалося дивитися, як рік від року скорочуються збройні сили та їхнє фінансування?
Ось Німеччина зразка 2011 року.
«В рамках преобразования бундесвера в профессиональную армию на контрактной основе численность вооруженных сил Германии будет сокращена на 45 тысяч - до 175 тысяч военнослужащих. Об этом объявил министр обороны ФРГ Томас де Мезьер, представляя в среду, 18 мая, в Берлине план самой радикальной реформы бундесвера со времени его основания в 1955 году» (http://mignews.com.ua/sobitiya/inworld/1438643.html).
Невже німецьким выськовим це було до вподоби? А німецьким виробникам зброї, засобів зв’язку, боєприпасів, амуніції? В період з 2014 по 2019 роки чисельність французьких збройних сил планувалося скоротити на 34.675 осіб при скороченні витрат на функціонування армії аж на цілих 11% (правда, при підвищенні витрат на зберігання – читай консервацію – техніки та тренування особового складу), що аж ніяк не кинуло у ейфорію офіцерський корпус.
Проте аргументи політиків були «залізобетонні»: нема для чого викидати на оборону шалені кошти, якщо країні ніхто не загрожує. «Імперії зла» у вигляді СРСР більше не існує, а ісламські терористи… То справа спецслужб.
І ось Путін сам дав в руки лобістам військово-промислового комплексу НАТО невідпорний аргумент: «Імперія зла» відродилася. Вона відкрито погрожує світові «ядерним попелом», демонструє «Іскандери», що сміються, проекти новітніх літаків, танки, кораблі. Розвідка НАТО, звичайно, реально оцінила «картонність» нового дітища «Уралвагонзаводу» - вікопомного танка Т-14 «Армата», проте в пресі цей недотанк вже подається як реальна і велика загроза Європі. Для чого? А все для того ж: проти непереможної путінської «Армати» потрібні нові ракети, нові літаки, нові танки і снаряди…
Прихильники ескалації гонки озброєнь та «жорсткої лінії» не поспішали. Ми, тут в Україні, обурювалися непослідовністю і нерішучістю Заходу. Але давайте будемо чесними: Україна для НАТО, ЄС, США, Японії, Китаю – не мігрень, а так – легкий ранковий головний біль від зайвого кухля пива. «Яструби» в НАТО чекали, аж доки кігті дурного російського ведмедя глибше ув’язнуть в українській смолі. Слава Вишньому, що Він покинув Москву і тепер, нарешті, на нашому боці; що зараз вектори інтересів прихильників жорсткої лінії у західному таборі співпадають з українськими інтересами. Не проґавити б цей шанс…
Тепер дивимося що відбулося після «Мінська-1» та «Мінська-2», коли, нагадаю, Захід однозначно і безапеляційно поклав відповідальність за мир в Україні на Кремль.
Про зменшення масштабів скорочення армії (більш ніж на 50%) Франції заявив мсьє Олланд 14 січня 2015 року, виступаючи на борту авіаносця «Шарль де Голль». Одночасно він анонсував підвищення військового бюджету до 1,5% ВВП, а після 2016 року і вище. Офіційно то було реакцією на теракти в Парижі, але ж ми розуміємо: армія з тероризмом не бореться, якщо то не тероризм як політика якоїсь сусідньої держави. Привіт російському ведмедю.
А от привіт від Німеччини:
«Германия отказалась от некоторых условий своей военной реформы и собирается укрепить бронетанковые войска. Как сообщает Rzeczpospolita, об этом рассказала министр обороны ФРГ Урсула фон дер Ляйен, пояснив, что такое решение было принять из-за разгара войны в Украине» (http://zn.ua/WORLD/germaniya-ukrepit-armiyu-tankami-iz-za-voyny-v-ukraine-rzeczpospolita-168376_.html).
Зверніть увагу, ця заява пролунала вже після «Мінська-2» та великої «перемоги» рашистів у Дебальцевому.
Днями парламент Японії пішов на безпрецедентний крок – дозволив використовувати Сили самооборони країни в операціях поза її межами.
І ось новий удар: 15 травня конгрес США затвердив новий кошторис витрат на армію, який склав безпрецедентні 612 мільярдів доларів! І справа навіть не в ому, що там окремим рядком прописано постачання Україні переносних протитанкових комплексів, стрілецької зброї, ударних безпілотників та інших цікавих продуктів інженерного генія, справа в тому, що таке рішення парламенту не було б можливим без потужної підтримки військових та зброярів. Справа в тому, що цим рішенням Росії оголошено нову Холодну війну.
Україна для Заходу стала тим, чим став Афганістан у 80-ті роки. Окупація Криму та війна на Донбасі стала причиною і приводом для втягування Росії у масштабну гонку озброєнь. Поглянемо, що запланували США для вколошкання режиму «тайожного імператора».
«… законопроект включает государственное финансирование разработок и поставок в войска высокотехнологичных истребителей поколения 5++, которые в большинстве своем будут являться уже беспилотными. Также будут полностью оплачены научно-технические разработки по созданию сверхскоростных ракет, способных доставить американское ядерное оружие в любую точку земного шара в течение 15-20 минут: данная концепция в документе носит название «Глобальный удар» (http://by24.org/2015/05/16/ukraine_will_get_american_weapons/).
А тепер пригадаємо, що сталося перед голосуванням? Перед голосуванням, 12 травня в Сочі зустрілися держсекретар США Джон Керрі та Путін. Про що вони говорили – таємниця за сімома печатями і це дало журналістам та політологам підстави для різноманітних інсинуацій від того, що Керрі літав приймати капітуляцію Путіна і до того, що в Сочі відбувалася змова США та Росії, в результаті якої американці залишать Україну напризволяще.
На мій погляд, слід говорити про інше. Керрі літав від імені Барака Обами попередити Путіна, що жарти закінчилися; що за всього свого бажання стримати «яструбів» в уряді, парламенті та НАТО американський президент вже не може. Попереду вибори, на нього тиснуть не лише республіканці, але й рідна партія, якій «не посміхається» їх програти через «безхребетність» нобелівського лауреата…
Звернемо увагу, що практично одночасно з цим візитом до Києва завітали Франсуа Олланд та помічник держсекретаря США Вікторія Нулланд. Знову зустрічі, тематика яких не розголошується, знову спекуляції щодо «здачі» України. Але… Оцей виступ Керрі:
«Я поінформував партнерів по НАТО про зустріч в Сочі. Ми досягли серйозного розуміння, що настав критичний момент для дій: Росія і сепаратисти повинні дотримуватися мінських угод, і критично важливо забезпечити доступ ОБСЄ до зони конфлікту, щоб припинити насильство» (http://www.rbc.ua/ukr/news/sanktsii-protiv-rf-sohranit-radi-mira-ukraine-1431506718.html).
Ніхто не хоче санкцій проти Росії, але їх має бути збережено – заявив між іншим держсекретар США. І от що цікаво, буквально сьогодні вже про санкції (після відвідувань Широкіного і Волновахи) заговорили і депутати Европарламенту. Причому – про розширення санкцій.
Путіна могли б підтримати його власні силовики та керівники оборонних підприємств – зрештою їм також до певної степені вигідна ескалація напруги. Але чи то Путін вже має себе за всесильного самодержця Всєя Русі, чи то щось у нього з головою, але ще на початку року на засіданні Військово-промислової комісії він заявив:
«Мы не намерены втягиваться в дорогостоящую гонку вооружений, Россия никому не угрожает и все спорные вопросы стремится решить за столом переговоров. Мы так и будем делать в дальнейшем, будем придерживаться именно этой политики»
(http://ru.tsn.ua/svit/putin-zayavil-chto-rossiya-ne-budet-vtyagivatsya-v-gonku-vooruzheniy-no-otvetit-na-vyzovy-drugih-stran-406345.html).
Якби це сказав президент США або прем’єр-міністра Англії – це ще куди не їхало. Але в Росії, де мілітаризм останніми роками перетворився на фетиш; в присутності міністра оборони, директора СБУ, керівників оборонних підприємств! Можна лише уявити, як скреготав зубами генеральний директор «Уралвагонзаводу» - основного виробника танків – пан Сієнко. У нього катастрофічна ситуація із замовленнями через падіння попиту на вагони (результат економічних санкцій); у нього робітники у безоплатних відпустках; на нього тиснуть кредитори. Військові замовлення – це гроші, велетенські гроші, а тут йому такий «відлуп». І генералам, котрим, як відомо завжди мало гармат, танків, ракет, супутників – теж, упевнений, не в захваті від нової політики «імператора тайги». Путін ризикує,  дуже ризикує залишитися без підтримки всіх цих впливових людей. Не на Рамзана Кадирова єдиного спиратися…
Найцікавіше те, що  саме російські силовики можуть бути тією самостійною «третьою силою», яка провокує постійні сутички в зоні АТО. Таким чином генерали заганяють свого «імператора» у конфронтацію і як наслідок – гонку озброєнь. З точки зору державних інтересів Росії – величезна помилка – саме неабиякі апетити ВПК та військових свого часу «обвалили» СРСР, тепер історія може повторитися. Але генерали не з державницьких позицій дивляться на ситуацію – зі своєї дзвіниці. З державницьких позицій має дивитися недоімператор і вчасно зупиняти своїх «яструбів». А він не може, бо в результаті свого «геніального» керівництва країною опинився у повній залежності від них та ура-патріотичного угару «ватників».
Росія змушена буде вступити у гонку озброєнь, хоче цього Путін чи ні – це зрозуміло всім. Інакше вона з «слабкої регіональної держави», як образливо висловився Обама перетвориться на слабку державу Третього світу. І ніяка застаріла «ядерна палиця» не допоможе. Хоча б тому, що в ракет та боєголовок теж є свої терміни служби і їх потрібно замінювати чимось.
У 80-х роках ХХ сторіччя СРСР завалили двома типами зброї: нафтою і гонкою озброєнь. США за допомогою Арабських еміратів «обвалили» ціни на нафту  одночасно оголосили про розгортання проекту Стратегічної оборонної ініціативи. І у Союза просто «пуп розв’язався».
Свою першу зброю Вашингтон вже випробував минулого року – викинувши на ринки лише 0,5% своїх стратегічних запасів, він пересвідчився: зброя діє. А про задіяння другої зброї – проекту «Глобальний удар» оголошено Конгресом. І це, до речі, не «самодіяльність» політиків. Цю стратегію розроблено в Об’єднаних штабах США, під керівництвом, а відповідно, з благословення Головнокомандуючого – Президента Барака Обами.
Словом, є підозра, що нинішні активні дії американських та європейських політиків – це ні що інше, як спроба востаннє привести Путіна до тями. Останнє попередження. І повірте, США – це не Китай 19 сторіччя – «останнє попередження» у американців є дійсно останнім. Затим піде процес опускання Росії до рівня Третього світу. І вже не важливо, чи Путін залишиться нею керувати, чи втратить владу. Російському ведмедю дійсно кігті не стригтимуть. Його посадять на таку голодну дієту, що він навіть ходити не зможе – не те що дряпатися або кусатися. Відповідно, і Донбас, і Крим йому доведеться випустити із немічних тупих пазурів, рано чи пізно. Росія – не СРСР – ресурси не ті, тому напевне – «рано».
Поживемо – побачимо.
Так хочеться вірити.

Як говориться: Contra spem spero!

Комментариев нет:

Отправить комментарий