Общее·количество·просмотров·страницы

вторник, 31 мая 2016 г.

Голодні ігри великої політики

Вже кілька днів друзі наполегливо вимагають висловитися щодо питання раптового визволення Надії Савченко з російського полону. Цікавляться: кому вигідно? Хто у виграші? Що далі – чи діятиме Савченко разом з президентом, а чи приєднається до війни проти нього?




 Відповім так як мени видається, без претензій на лаври великого політолога: епізод з визволенням Савченко – то лише крихітна частина великої мозаїки на тему геополітики. Не в Савченко справа – Савченко лише лакмусовий папірець, котрий, як йому і належить, за певних умов набув яскравого червоного кольору.
Давайте проаналізуємо певний ряд подій в Україні та світі – саме для цього Вишній і дав людині розум.
Все почалося із знаменитого візиту Джона Керрі до Москви 24 березня. Що було у знаменитому червоному чемоданчику держсекретаря США, і чи взагалі там щось було окрім зубної щітки – не відомо, але в той самий день В.В. Путін виступив із заявою про початок виведення російських військ з Сирії. З того, як виглядав російський вождь було зрозуміло, що навряд чи це його рішення було добровільним.
Вже 19 квітня Петро Порошенко оголосив про те що вже узгоджено алгоритм звільнення Надії Савченко, після низки консультацій та спільних заяв лідерів США та ЄС (18 березня, 31 березня тощо).
Тепер давайте подумаємо, чому Савченко було звільнено настільки терміново й несподівано і саме 25 травня? Подарунок Путіна нашому президенту до другої річниці виборів? Дехто так і вважає. Дехто навіть змову між Порошенко і Путіним в цьому бачить.
Насправді основним чинником тут виступив саміт «Великої Сімки» в Японії 26-27 травня. Саме до цієї події й відбулося звільнення бранки. Це – сигнал світовим лідерам. Це – пропозиція капітуляції.  Зауважте, що 23 травня було оголошено про намір Росії розмістити на фінансових майданчиках євробонди (позику) на 3 мільярди доларів.  Міністр фінансів пан Сілуанов вже 24 травня оголосив, що цінних паперів на 1,75 мільярдів вже придбано, переважно «іноземними інвесторами». Міністр скромно промовчав, що «іноземні інвестори» - це офшорні «донечки» російського «ВТБ». Це – гарна картинка Агітпропу для російської вати. Насправді ж у Москві чітко побачили: спроби знайти гроші на зовнішніх ринках для підтримки економіки, що обвалюється, мов стопка горшків після того як Віцин висмикнув нижній – заздалегідь провальні. Тому треба або йти на уклін, що Путіна ніяк не влаштовує, або… Про «або» - наприкінці.
Ну і додатковим «бонусом» звільнення Савченко саме 25 травня є… Правильно, річниця виборів Порошенка. Це також сигнал, навіть не просто сигнал – сирена: давай дружити. Пригадуєте двох нахабних мишей з мультику, яким прищемило хвости: пробач нас, Леопольд.
Ось підґрунтя і тло на якому відбулося визволення Надії Савченко.
Але це ще не все. Ви помітили, що Юлія Володимирівна Тимошенко разом із прісними була на тому святі «бідною родичкою»? Ви помітили, як вона заїкалася та затиналася під час інтерв’ю? Юлія Володимирівна була відверто шокована. Вона ще точно не була впевнена, але напевне вже здогадувалася: геополітичні умови радикально змінилися.
Проходить лише два дні й 27 травня колишній заступник голови СБУ Віктор Трепак передає до НАБУ справжню «ядерну бомбу» - документи, в яких зазначено яким політикам, громадським діячам, журналістам і цілим політичним партіям виплачувалися колосальні суми з «общаку» Партії Регіонів.
Віктор Трепак очолював управління «К» СБУ вже при Порошенко – з літа 2015 року. Але протягом майже року не сподобився оприлюднити документи. Віктора Трепака офіційно звільнено з посади 14 квітня 2016 року, але й тоді він не витягнув з чемоданчика гросбух Партії Регіонів. І от через два дні після передачі Савченко… Запитаємо себе: чому саме зараз? Кому вигідно?
Ідемо далі. Ні для кого не є секретом, що український так званий журналіст (для мене він звичайний «інформаційний кілер») Сергій Лещенко працював на пані Тимошенко. Працював давно.
І от 14 травня стається дивне: він раптом почав «мочити» вже Юлію Володимирівну. І про її офшори згадав (а раніше страждав стійкою амнезією) і про газові угоди нею підписані (а раніше мовчав, мов партизан УПА на допиті в НКВС), і ще про багато чого. До чого тут Лещенко? А до того, що частина цілком таємних матеріалів, що їх передав Трепак наступного дня якимось чином опинилася в руках пана Лещенка. Здогадайтеся хто і навіщо їх скинув «кілерові». Що цікаво, після цього заялозили ногами по паркету пані Тимошенко і пан Ляшко.
І от сьогодні нова новина в нашому царстві. Виступає Тарас Чорновіл і на увесь білий світ оголошує: він давно знав кого і за скільки купували регіонали, і тепер, коли є документи – готовий давати свідчення. Не можу не втриматися, аби не процитувати колишнього регіонального політика:
«Існувало дуже багато кас. Кожен з лідерів Партії регіонів мав свою касу. Свої гроші, свої впливи, і дуже часто, скажімо Клюєвські каси, за які купувалися спочатку місця в списку «Батьківщини», куди засовували людей з «Батьківщини». Потім купувалися люди, ті, які вже вийшли з «Батьківщини» в шостому-сьомому роках, а потім - так само купувалися», - сказав він.
Також Чорновіл зазначив, що особисто знає про людей, за яких Клюєв платив Тимошенко по три мільйони щорічно, щоб ці люди були в партії «Батьківщина» Також, за словами експерта, існували «виборча касса» та «каса для проведення мітингів» ((http://espreso.tv/news/2016/05/30/chornovil_gotovyy_svidchyty_v_nabu_pro_chorni_kasy_quotpartiyi_regionivquot).
Тут навіть пояснювати не треба проти кого саме буде за певних умов використано цю «ядерну зброю». А ще крім «Клюєвської каси» існує каса Льовочкіна, і тут вже «дас ист фантастіш» настає для пана Олега Ляшка…
І пані Надія Савченко в цих іграх не шахіст, вона – фігура. Причому настільки слабка фігура, настільки залежна від багатьох факторів, що сприймати її серйозно я би не рекомендував. Так, навіть пішак може стати ферзем, але лише в руках вмілого гравця.
Але повернемося до наших баранців кучерявеньких, тобто до питання чому саме 27 травня 2016 року виплили ці документи, звідки вони виплили і де були до цього? Невже пан В.В. Путін на річницю панові Порошенко зробив справді царський подарунок? Саме в той день, коли в Японії завершився саміт на якому Росії фактично винесено смертний вирок, оскільки санкції (як сподівалися у Кремлі) знято не буде.
Гадаю, тут все ж не Путін погрався. Зауважимо, що пан Трепак був першим заступником голови СБУ і керівником управліня «К» ще й за часів Януковича. Тобто, він має прямий вихід на певні кола в колишній Партії Регіонів. Так от. Трепак раніше не оприлюднював ті документи, бо їх в нього не було. Документи від Партії Регіонів йому злили напевне в той самий день, коли в Борисполі приземлявся президентський борт з Савченко на борту.
Хто злив? Ті люди з колишньої «згуртованої монолітної донецької команди», котрі вирішили, що з них досить і «Сім’ю» та тих, хто ще навколо неї кучкується треба «здавати».
Чому саме зараз і до чого тут «ефект Савченко»? Дуже просто: історія з визволенням пані Надії всьому світові показала абсолютний крах Путнської політики. Яскравішої ілюстрації відвертої неспроможності, або скажемо прямо – геополітичної імпотенції вождя Третього Риму годі й знайти. Відтак розумні, цинічні й прагматичні люди з числа «донецьких» вирішили: час вже забути про «Путінпамагі». Час переходити на інший бік. Час нести переможцям (Порошенко і Захід) голови їхніх ворогів на золотих тарелях.
Так от: оцей гросбух і є тією тарілкою, на яку буде покладено голови Тимошенко, Ляшка, Садового, Гриценка, Філатова з Коломойським, а також усіх, хто ще три місяці тому мріяв про повалення Порошенка і нові вибори, що приведуть їх до крита. І Путін тут вже нічим своїм відвертим і прихованим, вірним та тимчасовими союзникам не допоможе. Він ще може кинути сотню-другу орків на позиції якогось взводу ЗСУ десь під Бутівкою. Але в масштабах геополітики це навіть не блошиний укус.
Зверніть увагу: візит Путіна до Греції – 27 травня. В аеропорту його зустрічає не президент, як має бути згідно до дипломатичного протоколу і навіть не прем’єр-міністр, що вже було б образою. Його зустрічає міністр оборони! Це навмисна і дуже боляча образа. Добре хоч, що не міністр сільського господарства. Це все одно, що привселюдно назвати чоловіком нетрадиційної сексуальної орієнтації, вилити на лисину банку з фекаліями, а потім плюнути під ноги.
І Путін – утерся. Путін зробив вигляд, що нічого не помітив, що все гаразд. От цікаво, чи випадковість що саме в той день, коли Путін в Греції утирався, хтось через Трепака вивалив «ядерну бомбу»? Як на мене – в політиці нічого випадкового не буває.
Сам генерал в інтерв’ю навіть не приховував проти кого зараз іде гра:
«… материалы «черной бухгалтерии» Партии регионов, переданные им в НАБУ, пригодятся для следователей, занимающихся делами об узурпации власти Януковичем» (http://news.eizvestia.com/news_politics/full/355-rassledovaniya-del-protiv-yanukovicha-i-k-fakticheski-provaleno-viktor-trepak)
Тобто окрім «борців із злочинним режимом Порошенка» за допомогою цих документів добиватимуть ще й рештки оточення Януковича. Цілком можливе, що це підготовка до екстрадиції дорогоцінного тіла в страусових черевиках.
Дехто з друзів не пройшов повз цікаву новину: 30 травня на офіційному сайті президента України було оприлюднено указ про призначення представником президента у Верховній Раді депутата Артура Герасимова. В цей день указ було підписано, але коли приймалося саме рішення? Чи не двома-трьома днями раніше після певних консультацій?
Герасимов – депутат з фракції БПП. Але по факту він є «донецьким». Він буде одним з комунікативних зв’язків між Банковою та тими політиками й бізнесменами з числа колишніх регіоналів, хто погоджується на умови, висунуті не лише Порошенком – не забувайте, що за ним стоять Вашингтон, Брюссель, Париж, Берлін.
Зараз не рештки Партії Регіонів становлять небезпеку і для України, і особисто для Петра Порошенка. Переважна більшість з колишніх регіоналів, люди, які не заляпані, або до яких просто не долетіли бризки крові з Майдану, зараз дуже слабкі й готові на все, аби зберегти рештки впливу та бізнесу. Вони готові грати по правилах, які їм буде встановлено переможцями. Образно кажучи, вони схожі на соратників Мусоліні, які на Великій фашистській раді 25 серпня 1943 року, усвідомивши, що наближається біле пухнасте північне звірятко, дали дуче під зад і терміново перейшли на бік союзників, розпустивши Національну фашистку партію.
Зате зараз велику небезпеку становлять популісти на чолі з Тимошенко і Ляшком, Садовим, Гриценко та їхніми ситуативними союзниками з числа «непримиренних» бувших регіоналів, які настільки пов’язані темними газово-нафтовими схемами з Кремлем, настільки залиті кров’ю, настільки одіозні, що про їхню капітуляцію не йдеться.
Тим, хто почне обурено протестувати «зрадазащостоявмайдан» скажу: люди, давайте будемо чесними самі з собою. Ніхто ніколи не посадить Ахметова або Вілкула. Ніхто. Навіть Савченко, якщо станеться неприємне диво й вона якимось чином стане президентом. Ті, хто обіцяють: дайте нам владу і побачите Ахметова за ґратами – або дурень, або брехун. Популіст.
Політика – це завжди мистецтво компромісів і домовленостей. Війни колись закінчуються, а життя - ні. Українці колись неслабо різали поляків, а поляки – українців. Але тільки безумець вимагатиме зараз перевішати усіх поляків на березах.
Такі вони – Голодні ігри великої політики, де усі борються з усіма і друзі, як і вороги бувають лише тимчасовими.
А що ж Путін? – спитаєте ви. Чи дійсно видача Савченко є ознакою капітуляції? Відповім традиційно: ніхто не може прочитати які думки прийдуть у хвору голову. Останнє загострення на Донбасі показує, що Путін не здався зовсім. Він з одного боку демонструє готовність до політичних компромісів, але як на мене – все ще за рахунок України, а з іншого не залишив спроб максимально забезпечити свої інтереси в Києві. Атаки на Донбасі – це вже звичний для Путіна тиск і на Захід, і на Україну.
Проте в Голодних іграх геополітики перемагає той, хто діє не за шаблонами. Відтак Путіну перемога не світить. Занадто він примітивний.
Сподіватимемося, що в Кремлі вже зрозуміли: ані військовою агресією, ані за допомогою п’ятої колони з числа українських політиків, журналістів та «громадських діячів» перемогти не вийде. Доведеться таки з Донбасу забиратися і погоджуватися на певні компроміси.
Щось мені говорить, що це літо буде переламним, а осінь – вирішальною. Восени на нас чекають цікаві й великі події. І це не дострокові вибори. Скоріше за все в Кремлі буде прийнято рішення забрати щупальці з України й під загрозою економічних, соціальних та міжнаціональних катаклізмів будувати нову «Залізну завісу» та СРСР-2. Тільки вже без нас.
Напевне зараз ідуть підкилимні торги поміж Москвою, Києвом, ЄС та США щодо гарантії не вступу України до НАТО. Путін доставався з колін, що тепер прагнутиме випрохати собі хоча б це. На цій умові Кремль погодиться визнати свою поразку – не перед своєю ватою – перед противниками – і зосередитися на забезпеченні довічної влади для Путіна та його придворних.
Для мене саме ці речі є цікаві, а не фантастичні оповідання про те, як Савченко стає президентом і на чолі танкових колон рухається на Москву. Я пишу фантастичні романи, але це не значить, що я вірю в те, що там написано. І вам не раджу.

Голодні ігри великої політики набагато яскравіші ніж будь-який вигаданий роман…

P.S. Триває підписка на книгу Павла Правого "Святослав, каган русів. Убитий та оббреханий". Хочете мати у своїй бібліотеці книгу про історію давньої Русі, якої ви не знали? Хочете не ту історію, що її нам написали в Кремлі?
Умови передплати за  посиланням: 
http://pavlopraviy.blogspot.com/2016/05/blog-post_22.html

ПАВЛО  ПРАВИЙ

3 комментария:

  1. Логично получилось. Не знаю, есть ли другие способы связать эти все события в цепочку, но у Павла получилось убедительно, без "швов". Хотя конец несколько скомкан. Это я как мордор-ситизен говорю. Пока существует мордор, соседей мы в покое не оставим. Ну так тут всё устроено, что война - способ продлить жизнь нашему окурку. Нет другого способа! Никакой СРСР-2 за железным занавесом не получится - у совковой "элиты" не было за бугром бабла, бизнеса, семей, а у нашей илитки - вся жизнь вне мордора, только "заработок" здесь. Пока жив мордор - будет война. Единственный способ его остановить - военный разгром. И сделает это Украина, и очень скоро!

    ОтветитьУдалить