Общее·количество·просмотров·страницы

вторник, 2 августа 2016 г.

Вполювати Єфремова

Український інформаційний простір сколихнула звістка про затримання Генеральною прокуратурою одіозного луганського політика Олександра Єфремова. І одразу почалися «половецькі танці»: частина блогерів, журналістів, а слідом і мешканців соціальних мереж вибухнули знайомими вже до оскомини коментаріями: все одно відпустять; навіщо взяли Єфремова коли Ахметов на волі; це піар Луценка та Порошенка тощо.




Так от, дозвольте «п’ять копійок» від людини, яка не претендує на лаври світоча української політології. Світочів у нас вистачає. Правди малувато. Відчуваю, що битимуть мене зараз з усіх боків, може навіть і з «порохоботів» звільнять…
Приємна новина: Ніхто Єфремова не випустить – не для того його «підготували» перед цим, висунувши звинувачення у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, яке довести неможливо. А от звинувачення у посяганні на територіальну цілісність держави (читай державна зрада) – то інша справа. Ніхто його не випустить, принаймні зараз. Його для іншого «вполювали».
Спитаймо себе: а чому власне, його «взяли» саме зараз і саме – в аеропорту? Електронний браслет з Єфремова зняли ще у травні. Два місяці він сидів собі у Києві, і тут раптом такий збіг: рвонув Олександр Сергійович до Відня, тут його й схопили, з квитком на руках.
Очевидно, хтось червонопикому пройдисвіту шепнув: тікай, це вже серйозно. Він не встиг. Його проблеми. Нас цікавить навіть не те, хто шепнув – тут більш-менш усе зрозуміло. Нас цікавить яка гра іде навколо цього типа.
Перше, що треба сказати: не вірте ані Лещенку, ані Касьянову, які раптом почали гундіти про те, що ГПУ затримало «не того», що Єфремов – стара хвора людина, яку намагаються зробити цапом-відбувайлом; що він «пішак», а справжні вожді донбасівських сепаратистів недоторкані.
Луганчани, які хоч трохи обізнані на місцевих політичних реаліях не дадуть збрехати: саме Єфремов був і є ініціатором, натхненником, керівником та координатором бандитів т.з. ЛНР. Плотницький, який зараз сидить у Луганську – це старигань Фунт, «зіцголова», який навіть не чихає без дозволу Кремля і Єфремова.
Олександр Сергійович не «пішак». Далеко не пішак – він ключова фігура, через яку в ЛНР проходять гроші для бойовиків і яка вирішує усі тамтешні кадрові питання, звісно, за узгодженням із Москвою. Отож, «прийняла» ГПУ саме того, кого слід.
Чому саме зараз? Навряд чи знайдеться хтось в країні, хто б сумнівався, що санкцію на арешт, і арешт саме в цей день і час Луценко отримав від президента. Давайте подумаємо навіщо Порошенко дав наказ вполювати червоношкірого? Невже затим, аби повісити його забальзамовану голову у своєму залі мисливських трофеїв?
А подумавши, мусимо визнати, що і цей крок президента може виявитися дуже вдалим політичним ходом. Він, з точки зору політичної доцільності, майже геніальний. Повторюю для моралістів: з точки зору політичної доцільності. Якщо тільки не помиляюся у своїх припущеннях (дуже б цього не хотілося), Порошенко знайшов відповідь, яким чином нейтралізувати на Донбасі фактор «вати» під час проведення там виборів.
Звернемо увагу на низку подій. Згадуємо, що за кілька днів до затримання Єфремова з небуття виринув вікопомний Володимир Ландик і заявив про готовність надати свідчення, що саме Єфремов стоїть за «Русской весной» 2014 року на Луганщині й підтримкою ЛНР.
Треба знати донецькі реалії, аби зрозуміти усю непересічність цього вчинку. Володимир Ландик – досі є членом Партії регіонів. Вона ледь животіє, але формально існує. Ландик багато років входив до когорти тих, кого називали «донецькими». Кому-кому, але йому відомо: «донецькі своїх не здають». Всередині їх можуть точитися страшні битви та інтриги, але назовні їх виносити не прийнято. Це може потягти за собою дуже серйозні наслідки. Аж до «лєтатєльного ісхода».
І раптом такий демарш. Що стоїть за цим? Давайте подумаємо й висунемо свою версію. Лише – версію. Одну з багатьох.
Дехто вбачає у цьому, скажемо прямо – сміливому вчинку давні негативні стосунки його з Єфремовим, який «відібрав» у Ландика керівництво обласною організацією ПР у 2005 році. Це правда – ворожнеча має місце бути. Але щоб через неї Ландик отак ні сіло ні впало виявив ініціативу свідчити проти Єфремова перед правоохоронними органами «хунти»?
Да ні в жисть! Адже тут не про долю Єфремова йдеться – Єфремов носій усіх потаємних «рухів» під час розкручування сценарію «Новоросії». За намагання таким чином помститися за особисті рахунки можуть запросто голову скрутити. І чому Володимир Ландик саме зараз, а не рік-два тому виявив сміливість?
Є тут один цікавий збіг…
Практично у той самий день, коли в аеропорту «Бориспіль» наділи кайданки на руки Олександра Єфремова, старший брат нашого героя – Валентин Іванович Ландик оголосив про припинення роботи його заводу холодильників «Норд» у Донецьку. Совпадєніє?
Для того, аби спробувати розібратися, що відбувається, треба згадати, що саме Валентин Ландик був творцем Партії регіонів. Не сам, звичайно. Ще в середині 90-х років він створив Партію Праці, яка особливих висот у політиці не здобула. Усе змінилося 1999 року. «Донецькі», які «нагуляли вагу» й переросли регіональний рівень, пішли у державну владу. Для цього їм була потрібна потужна партія. Отож, на базі Партії регіонального відродження України, Партії Праці, партії «За красиву Україну», Всеукраїнської партії пенсіонерів та партії «Солідарність» було створено  нову парію – Партію регіонів (тоді вона називалася Партія регіонального відродження «Трудова солідарність України»).
Троє головних «творців» - це голова ПРВУ Володимир Рибак, голова Партії Праці Валентин Ландик та голова партії «Солідарність» Петро Порошенко.
І якщо Порошенко вчинив мудро, свою партію не розпустив і згодом, побачивши до чого йдеться – вийшов з ПР, то «донецькі» такої волі не мали. На Донбасі відомо, що Рибака і Ландика просто змусили віддати свої політичні проекти «на загальне благо», тобто, говорячи сленгом «ополченців» - «віджали».
Отож, «старі донецькі» з цього моменту починають втрачати вагу. Їх обібрали. Фактично якби вони не підкорилися і не залишилися – хоч і на других ролях в Партії регіонів – у них «віджали» б і бізнес. Апогеєм цих процесів у Луганську стала заміна творця й багаторічного керівника обласної організації ПР Володимира Ландика на Олександра Єфремова.
До чого тут ця розповідь? Синхронні дії братів Ландиків можуть свідчити про певні домовленості з Банковою, притому не лише їх, але й певної частини «донецьких», які незримо поки що стоять за їхніми спинами. Ландик-молодший лише їхній спікер, офіційний представник.
Аоведінка братів, а також арешт Єфремова, можуть також свідчити про те, що… восени або взимку цього року на Донбасі відбудуться цікаві події.
Партія регіонів ледь животіє. Найбільші «грошові мішки» давно її покинули й заснували власні політичні проекти, або відродили ті, що тримали у запасі. Тепер усе це називається «Опозиційний блок».
Так от. Коли (а не якщо) Кремль піде з Донбасу, постане питання про вибори. Не будемо лукавити – на тих теренах усе, що асоціюється з нинішньою українською владою, скажемо так – не надто популярне. БПП, звичайно, набере певну кількість голосів (мій прогноз – від 10 до 15 %, за максимально сприятливих умов і вкладенні потужних фінансових ресурсів – до 20), але решта…
І от, аби протистояти «Опозиційному блоку» потрібна буде ще одна сила, яка була б лояльною до Банкової але у той самий час мала популярність на Донбасі. Такою силою може стати… Партія регіонів. Але вже під проводом нових старих облич, не надто «замазаних» кров’ю Майдану та АТО.
Ландики можуть очолювати її, а можуть знаходитися у затінку – не важливо, важливо те, що вона досі є «розкрученою» у тих краях, за неї голосуватимуть. Ландики мають там зв’язки і легко створять новий-старий проект. А між Валентином Ландиком (і його братом) та Петром Порошенком чорна кішка дорогу не перебігала. Вони дуже гарно знають один одного ще з тих часів
 А якщо ще й з’ясується, що дехто, дотичний до «Опозиційного блоку» фінансував війну… Гадаєте це сподобається людям у Донецьку, Луганську, Брянці, Антрациті, Торецьку, Горлівці, які настраждалися від неї, проклятущої?
Некрасиво грає Банкова? Змова? Зрада? Нічого подібного, друзі. Це називається – політика. І якщо наші здогадки правильні хоча б частково – Банкова грає якраз дуже красиво. Захоплююче красиво.
Арешт Єфремова, між іншим, дуже боляче вдарить по Опоблоку. «Донецькі своїх не здають». Там вже оголосили про підтримку Олександра Сергійовича. Навіть сухим голодуванням пригрозили (треба брати Савченко у консультанти) та іншими цікавими речами. Отож, головний тренд цих місяців: Опозиційний блок захищає людину, яка організувала і фінансувала війну. І нікуди Опоблок не дінеться – мусить «підписуватися» за Єфремова, втрачаючи рейтинги.
Але це ще не все. Пан Луценко, кажуть, вже запропонував Єфремову угоду – інформація в обмін на послаблення відповідальності. Він вже є політичним трупом – це зрозуміло. Якщо не стане трупом фізичним і погодиться на співпрацю – декому в Опоблоці буде непереливки, як і самій партії. Уявляєте – після місяця страшних криків Мураєва, Льовочкіна, Вілкула Єфремов раптом зізнається: так, був гріх, біс поплутав. І назве кілька прізвищ. А якщо серед тих прізвищ будуть ще й окремі керівники «Батьківщини»…
Може так статися, що у вересні, коли відкриється чергова сесія Верховної ради, «опозиціонерам» буде не до боротьби за дострокові парламентські вибори. Може статися так, що позиції Опоблоку та «Батьківщини» буде суттєво підірвано «Єфремов-гейтом» і на них чекатиме те, що сталося з Партією регіонів у лютому-березні 2014 року.
І тоді на вибори піде оновлена Партія регіонів. І підуть за неї голосувати уперті "ватники", думаючи, що голосують за партію Януковича, проти "хунти". Геніально.
Фінанси? А Ахметов навіщо? Давайте будемо чесними самі з собою: ніхто Ріната Леонідовича не посадить. Занадто велика фігура. Він сам-один здатен обвалити усю українську економіку, отож ризики не варті навіть пропагандиського ефекту. З Ахметовим домовляться, як американський прокурор домовляється з ватажком банди наркодилерів Чикаго задля того, аби взяти головний приз – того, хто керує трафіком усього Східного узбережжя. В даному випадку для Порошенка головний приз – це звільнений Донбас, де в органах місцевої влади стоять лояльні до Києва (саме до Києва як символу України, а не Банкової, як символу окремого політика) особи.
 . Некрасиво грає Банкова? Хочеться справедливості? Це політика, друзі. Вона далека від справедливості – вона ґрунтується на доцільності і ви хоч на коров’ячий леп`ях розбийтеся, але інакше не буває й не буде. Це ми думаємо про справедливість; нам треба, аби країною керував благородний лицар сер Ланселот.
А політикам у Києві треба думати, як нейтралізувати прокремлівські політичні шайки і що робити з Донбасом після визволення; як зробити так, аби він не став багаторічною Вандеєю. Просто Рінату Леонідовичу тепер не дадуть стати «князем Донбасу», йому дозволять зберегти рештки бізнесу і футбольний клуб «Шахтар».
Так це чи не так – час покаже. Зрозуміло одне: там, усередині українського політичного бомонду почалися дуже цікаві рухи, яких ми майже не бачимо -   лише брижі на поверхні.
Але щось за отакою поведінкою братів Ландиків стоїть…
Щось цікаве.

Запасаємося попкорном.

ПАВЛО  ПРАВИЙ

5 комментариев:

  1. Скоріше надумано,але хотілося б щоб так сталося.

    ОтветитьУдалить
  2. Звичайно, логіка є, але ж це прогноз.

    ОтветитьУдалить
  3. Неужели Ахметов опаснее путина? Путина - расхрабрились с веселой подачи Коломойского и валят. А Ахметов - неповальный?

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. путін там (та щей під контролем світової спільноти), а Ахмєтов ТУТ (без особливого контролю будь-кого), а це теж серьозно

      Удалить