Общее·количество·просмотров·страницы

вторник, 6 сентября 2016 г.

Українська армія не встоє без...

Українська армія не вистоїть – визнав у своєму зверненні до народних депутатів президент України П.О. Порошенко. І  вже понеслося широкими українськими ланами потужною луною на різних телеканалах та в публікаціях блогерів: не вистоїть!І е таки свята правда – українській армії вистояти буде неймовірно важко. Скажемо відверто – неможливо.


Щоправда, президент, говорячи це, мав на увазі зовсім не військовий аспект. Не про можливу в головах деяких «експертів» широкомасштабну агресію Росії йдеться. Йдеться про іншу річ. Про кошти. Про гроші. Про фінанси. Про те, що Наполеон колись назвав «кров війни».
І тут ситуація дійсно критична, що президент чесно визнав. І зауважив: Українська армія не вистоїть без допомоги громадян. Без тих, кого зараз прийнято називати волонтерами. Без тих, хто віддає волонтерам із свого сімейного бюджету скромні гривні.
Так звані «опозиційні» (насправді цим словом прикривається відверта підривна робота) телеканали вже роз тиражували ці слова Петра Порошенка й тепер смакують, мов ковток доброго старого коньячку, купленого на путінські гроші:
«Военная нагрузка на социальную и бюджетную сферу критически большая», - отметил, обращаясь к народным депутатам, президент Петр Порошенко. Он признал, что без финансовой поддержки граждан вооруженным силам было бы очень тяжело (http://sprotyv.info/ru/news/kiev/poroshenko-priznal-chto-bez-finansovoy-podderzhki-ukraincev-armiya-ne-vystoit-video?_utl_t=fb).
І посилання на канал 112 прикріплено. На патріотичному сайті народного депутата Дмитра Тимчука. Проте тут не про і дрібниці. Тут про інше.
Не лише українська армія не виживе – країна не виживе без подальшої мобілізації суспільства. Тут йдеться от про що.
Є така наука – військова стратегія. Більшість людей уявляє собі стратегію у вигляді стрілок на військових картах. Однак е лише одна і не найголовніша царина цієї науки. Основа стратегії це не стрілки, е – мобілізація. Тобто усе, що потрібно для війни. Від транспорту до мила. Від берів до ниток. Від набоїв до ложок.
Все це армія не виробляє. Вона взагалі нічого не виробляє – вона лише споживає. І, треба сказати, армія ненажерлива. Спитайте в американських генералів чи вистачає їм коштів. Або у британських. Чи німецьких. Усе е виробляє суспільство і дає армії. Навіть трохи не так: уряд виділяє Міністерству оборони кошти, на які у виробників заковуються ложки і міномети, мило і танки. А уряду кошти у вигляді податків дають ті ж таки виробники. Щось схоже на коло обіг води у природі, чи не так.
Фішка полягає в тому, що армія за великим рахунком є паразитом на організмі держави. Вона протягом багатьох років мирного часу висотує з держави чимало соків. З однією метою: бути готовою в разі потреби воювати. А якщо війни не буде тисячу років? Тоді титанічні кошти й ресурси, що їх витрачено на утримання, озброєння, навчання армії ідуть у гній. У туалет. В буквальному сенсі цього слова.
І от військова стратегія протягом століть визначила формулу, за якою треба збройні сили утримувати. Формула я проста: чим більше валового національного продукту (ВНП) витрачається на армію – тим більше навантаження на фінанси та економіку країни. Грубо кажучи, асфальтуючи плац у військовому містечку ми позбавляємо асфальтової дороги якесь село.
І було встановлено: витрати на армію не можуть перевищувати 5% від ВНП. П’ять відсотків – це той максимум, за яким невідворотно настає економічний колапс. І чим більше перевищення, тим скоріший і страшніший кінець буде в економіки.
Україна якраз виділяє з бюджету оті максимальні 5%. Проблема в тому, що їх катастрофічно не вистачає.
По-перше, ми у стані хоч і неоголошеної, але війни. Притому війни з державою, яка має (поки що) набагато більші військові, економічні та фінансові можливості. Маємо класичну війну на виснаження.  Українська мудрість говорить, що поки товстий худне, худий дохне. Ми щодня(!) витрачаємо на війну до 7 мільйонів доларів. Сім мільйонів доларів щодня? Кожного дня мінус 7 кілометрів гіпотетичного автобану, побудованого «з нуля». Або мінус 125 шкільних автобусів.
По-друге, у нас дуже слабка економіка, відповідно невеликий державний бюджет, і відповідно скромні суми, які стоять за отими 5% ВНП. На все не вистачає. А «всього» треба дуже багато. Мегабагато.
І тут ми підходимо до питання звідки взялося оте «мега». Армія потребує бронетехніки, літаків, вертольотів і берців; польової форми, нічних прицілів, снарядів, польових кухонь і безпілотників; набоїв, мастила для зброї, польових пралень і бань, касок і метеостанцій, а також тисяч і тисяч інших позицій.
Може, когось це здивує, може хтось не повірить, особливо з великих диванних полководців, що мріють «дійти до Москви», але в армії ще воюють БМП, котрі Афганістан бачили! У нас купа бронетехніки, яка взагалі відмовляється їздити – БПМ та БТР просто вивозять на позиції буксиром або трейлером, розвантажують і вкопують у землю, перетворюючи на нерухомі вогневі точки. Видовище як вантажиться знята з консервування техніка на платформи, аби відправитися на фронт – не для людей із слабкими нервами – стверджую як очевидець. Ви коли-небудь бачили, як один бензовоз тягає на жорсткому зчепленні інший, влаштовуючи його на платформу. Той не їде, до під капотом нема двигуна.
Якщо хтось матиме можливість – відвідайте у Нових Петрівцях під Києвом музей «Лютезький плацдарм». Там є виставка бойової техніки та озброєння. Зверніть увагу на порожні місця, де мали б стояти 2 музейні БРДМ. Знаєте де вони? Правильно – ще у 2014 році їх забрали в АТО. Та що там бронемашини – звичайних транспортних не вистачає! Особисто бачив навесні 2015 року як на платформи разом з БМП, які мали не надто презентабельний вигляд, вантажили автофургони з на зафарбованим логотипом «Рошен».
І от тепер нам усе потрібно відновлювати. А це мільярди доларів. Яких просто немає.

Питання хто винен? Покажу пальцем і дам список. Кравчук, Янукович, Кучма, Ющенко, Кінах, Пустовойтенко, Тимошенко, Фокін, Звягільський, ШКідченко, Кузьмук, Єхануров, Гриценко, Марчук. І хай пробачать, якщо когсь з колишніх прем’єрів та міністрів оборони пропустив. Про депутатів на голів Верховної Ради не кажу. Там самі балабони в більшості своїй.
Тепер частина з цих негідників ще має нахабство залазити у телевізор і розповідати як треба воювати і будувати армію. Ви самі знаєте їхні прізвища. Один лише приклад. Віктор Андрійович Ющенко, Юлія Володимирівна Тимошенко і Анатолій Степанович Гриценко (Єханурова не згадуємо – він у телевізор не ходить). У 2005 році на армію виділено 0,9% ВНП; у 2006 - 1,76%; у 2007 та 2008 – приблизно стільки ж. У 2009 році армії дали коштів в 1% від ВНП, а на 2010 запланували аж 1,15%.
Дійшло до того, що великий стратег і головнокомандувач В.А. Ющенко за повної підтримки іншого великого стратега і «настоящего полковника» фактично розформував агентурну військову розвідку. Агентурні мережі у сусідніх і не дуже країнах було згорнуто з формулюванням «за відсутності ймовірного супротивника».
Так що армія без народу не виживе – це факт. Але найстрашніше знаєте що? Військова наука невблаганна: у ті 5% входять не лише бюджетні кошти, які виділяються війську – у ті відсотки входить усе, що витрачає на армію суспільство. В тому числі й волонтерські кошти та ресурси. Разом е значно перевищує оті максимальні 5%, що убиває економіку.
Поясню. Фермер виростив картоплю і частину її, замість продати на ринку й на ті гроші купити солярку, насінний матеріал, добрива, гербіциди тощо, віддав в АТО. Безкоштовно. Відповідно наступного року він матиме менше ресурсів на господарювання, а відтак менший урожай, що спричинить зростання цін і відповідно – інфляцію.
Як же ми примудрилися вижити і два с половиною роки? Лише завдяки допомозі ззовні. Росія зараз у пастці, з якої нема виходу: їй потрібні кредити – про дешеві вже не йдеться – будь-які. Але діють санкції. Москві грошей не дають. Навіть під шалені 6-7% річних.
А Україна отримує практично «халявні» кредити. Де ще можна закредитуватися на мільярд доларів під 1% річних терміном на 20 років з відкладенням повернення тіла кредиту на 10-15 років? А кредитування пвд гарантії США, тобто таки кредит фактично виплачуватиме не Київ, а Вашингтон?
За рахунок цього ми ще тримаємося. І це треба знати та усвідомлювати. Ми абсолютно залежні від наших західних партнерів. Без них Україна обвалиться в лічені місії. Це – гірка правда. Гарно те, що за Москвою ніхто не стоїть, окрім Венесуели та Сирії.
Відтак, якщо хтось вам почне розповідати про «клятих європейців» та «негідників-американців», які нами «керують» та зробили з нас рабів – бийте того в пику. Бо це або дурень, або агент впливу Кремля.
Питання що робити? Допомагати армії, уряду, президенту. Відкликатися на прохання волонтерів. Самим організовувати волонтерські команди. Навіть ваш покірний слуга не раз подумував про створення невеличкої волонтерської організації, нехай навіть неформальної.
До речі, а ви в курсі, що досі діє опція відправлення СМС на номер 565, яка дає можливість просто з телефону пожертвувати 5 гривень?
Ну і головне – не нити, не плакати, не піддаватися на пропаганду засланих агентів впливу та продажних журналістів «всьопропалозашостоявмайдан».
Пригадується, у 2014 році усі масово обіцяли заради перемоги жити без опалення і електрики й харчуватися самою картоплею. Чомусь і обіцянки дехто добряче призабув. До мерзлої картоплі далеко, одеські пляжі, пивнухи та кафе забиті, але невдоволення проривається: як можна так жити?
Можна. Іде війна, на секундочку.
І кожного дня держава вкидає у вогонь тієї війни до 7 мільйонів американських грошей. Пам’ятайте про це. І якщо не згодні допомагати армії, то хоча б не заважайте. Не змушуйте витрачати ресурси ще й на нейтралізацію любителів «Майдану-3», що регулярно відвідують віп-зали російського «Ощадбанку».
З повагою,
ПАВЛО  ПРАВИЙ 

1 комментарий:

  1. до речі, майже усі пивняки не приймають банківські карти, тобто не податкуються...

    ОтветитьУдалить