Общее·количество·просмотров·страницы

вторник, 25 октября 2016 г.

ПУТІНА ПРИКІНЧИТЬ ЖІНКА

Ще півроку тому майбутнє Владіміра Владіміровіча Путіна було наче в тумані. Не помагали навіть чаклуни, астрологи, відьми та спеціалісти по гаданню на нутрощах людей, якими, за чутками, оточив себе фюрер православного «Русского мира».



Зараз вже не треба бути аналітиком рівня Бжезінського, аби розуміти, що долю Путіна вирішено. Його уб’є жінка. Так, саме – жінка. Та, якої він так боявся і з якою вже нічого не може вдіяти. Невідворотній фатум насувається.
Останні заміри вподобань американців засвідчили. що у президентський гонці Гіларі Клінтом чим далі, тим більше випереджає кандидата від Республіканської партії Дональда Трампа. На сьогодні, за 2 тижні до виборів, розрив перетворився на гігантську прірву – 12% (50 у Клінтон проти 38 у Трампа) з тенденцією до збільшення, адже навіть ті 38, що має рудий клоун – дуже непевні, це в більшості не симпатії до нього, а традиційна вірність Республіканській партії на Півдні.  
Фактично це вже – фініш президентської гонки. Найбільш прогнозованої за останні, мабуть, 80 років. Ситуацію можна порівняти з футбольним матчем, коли до кінця залишається дві хвилини, рахунок 0:3 і обидві команди просто дограють, катаючи м’яча поперек поля. Це трагедія, я б навіть сказав горе – для Путіна. Не стільки для Кремля, як уособлення режиму, а – особисто для «солнецелікого». Трохи нижче поясню чому.
Кисельову та Соловйову вже поставлено завдання починати розповідати російським «ватникам», що «не дуже вже й хотілося». Цей бавовняний матеріал, якими набито голови більшості росіян, взагалі не спонукає до мислення. Але чому наші, доморощені «експерти» розсіювали паніку «от прийде Трамп, США помиряться з Путіним і все пропало»?
Агов, шановні опоненти, пригадуєте наші дискусії щодо шансів клоуна посісти Овальний кабінет? Що ми вам казали? Чи це було завдання таке від певних кіл за межами України – розганяти паніку і підживлювати песимістичні настрої, налаштовуючи народ проти «злочинної влади»?
Взагалі, на моє глибоке переконання Трамп зробив усе, аби провалити ті вибори. Гіршої тактики та стратегії годі було придумати. Все що міг для поразки він зробив і навіть трохи більше. Коли більшість американців висловлюються не просто проти, а вважають, що людина не гідна посади президента - це ганьба.
Про те, якими прийомами і методами Трамп бездарно провалював свою виборчу кампанію, я писав ще 3 серпня, коли розрив між ним і Г. Клінтон був в межах 4%, для бажаючих: http://pavlopraviy.blogspot.com/2016/08/blog-post_3.html  
І отут цікаве питання: а як так вийшло, що саме Трамп став кандидатом від республіканців? Як партійні боси допустили, аби від їхньої партії виступив шут гороховий? Тимчасове помутніння розуму?
Дозвольте висловити свою здогадку. Республіканці грають у піддавки. Надто складна зараз політична ситуація у світі; надто багато ризиків треба на себе взяти майбутній новій адміністрації. Один режим Путіна чого вартий.
Отож, республіканці просто усунулися від реальної боротьби за Білий дім, даючи Демократичній партії розгрібати те, що вона сама нагромадила протягом останніх років. А перебуваючи в опозиції, можна буде в обмін на підтримку в боротьбі з Кремлем вимагати для себе багато ласих шматочків.
Що це значить для Кремля? Гадаю, там передбачали такий поворот бо перенесли вибори до Держдуми з грудня на жовтень, саме через безпросвітні шанси Трампа. У жовтні «ватники» голосували за «Единую Россию» бо кисельови-соловйови якраз і розповідали: от прийде Трамп і все наладиться. А чи проголосували б у грудні?
Власне, для умовного Кремля мало що зміниться – все одно треба буде вирішувати два завдання: якось миритися з США, бо кушать дуже хочеться і… вирішувати проблему Путіна. Бо без вирішення другої проблеми неможливо вирішити першу.
І отут поясню, чому перемога Гіларі Клінтон є особистою трагедією для мікро-фюрера. Справа в тому, що тут навіть не геополітика. Тут особисті стосунки, причому стосунки глибоко ображеної жінки до хама-чоловіка.
Ще 15 років тому, Владімір Владіміровіч, зображуючи із себе крутого альфа-самця, у притаманній йому хамські манері видавати брутальні непристойні жарти, обізвав Гіларі Клинтон «місс Левінскі». Була така історія подружньої зради чоловіка пані Клінтон, який тоді працював 42-м президентом США.
Не знаю, чи існує більша образа для жінки, ніж та, яку Гіларі отримала від ідіота, що вважає себе пупом землі. І от ця жінка (якщо не станеться полонію, діоксину або кулі від чергового Лі Харві Освальда) гарантовано стає лідером найпотужнішої крани світу, бюджет лише одного Нью-Йорка якої більший за увесь бюджет Російської Федерації.
В Росії вже фактично визнали не дише перемогу Г. Клінтон, але й прийдешній триндець смій Росії в тому вигляді, в якому вона зараз є. Якщо ще у травні прес-секретар президента Росіської Федерації Д. Пєсков оптимістично заявляв про поліпшення стосунків з США після виборів 8 листопада, то тепер він за старою звичкою похнюплено бреше, що неможливо припустити, якими стосунки стануть після виборів президента США. Бреше і сам собі не вірить.
Бо тут не треба мати ту повноту інформації, яку має Пєсков, аби все розуміти. Тут просто треба мати мізки замість вати.
 Ото російські «господарі життя» мучаться від безсоння. Було б знаття, що Г. Клінтон стане лідером США у 2016-му придушили б лабутенового самця ще тоді, у 2011-му і принесли його голову на тарелі просто у спальню пані Гіларі. Тоді це зробити було набагато легше…
Але щось робити з плішивим скаженим скунсом, який бачить себе левом – доведеться. Бо очевидно, що політика адміністрації Г. Клінтон стосовно Росії буде набагато, набагато більш жорсткою, аніж політика Обами. Власне, в березні 2014 року пані Клінтон після того, як пішла у відставку з посади Держсеркретаря США висловила жорстку незгоду з обережним ставленням Білого Дому до дій Путіна в Україні. В тому таки березні 2014 року на благодійному вечері у Каліфорнії Клинтон порівняла Росію з нацисткою Німеччиною.
Що все це значить для нас? Те, що жорстка союзницька лінія між Вашингтоном та Києвом не лише збережеться, але й зміцниться. В той самий час для ВВХ та компанії настають вже справді складні часи. Те, що є зараз – лише «квіточки». Пригадуєте оповідання Роберта Шеклі «Вітер міцніє»?
Попкорном, насінням, сухариками запаслися? Дуже раджу.
Щиро ваш,


ПАВЛО ПРАВИЙ (Бондаренко).

Комментариев нет:

Отправить комментарий