Общее·количество·просмотров·страницы

четверг, 2 февраля 2017 г.

"Страна, которую построил он..."

Що будує Путін? Яку політичну систему? Чи існують в історії аналогії? З часом політологи та професійні історики, напевне, дадуть відповіді на ці питання. Але давайте спробуємо окреслити загальні риси ниніiньої Росіської Федерації хоча б поверхнево.


Видатний дослідник тоталітарних режимів Вольфганг Віпперман визначає 11 ознак фашистської ідеології. Умберто Еко – 14. Всі вони, як не крути, чітко прослідковуються в Росії.
Чи значить це, що Путін є фашистом? Адже фашисти не обовязково ходять у чорній формі і кричать «Хайль».
Але як би не заманливо було провести аналогію між Путіним і Муссоліні, ми маємо сказати «ні». Не можемо ототожнювати російського вожді і з Гітлером, хоча тут схожості ще більше, - не у зовнішніх атрибутах – внутрішній сутності.
Бо очевидно, що політичний режим, який сформовано в Росії, разом з усіма ознаками фашизму, примудряється зберігати й чимало «скріпних» ідеологічних постулатів,  кажімо так – «соціалізму радянського зразка». Серед партнерів Путіна та його опори – чиновників, попів та силовиків, сконцентрованих в партії «Единая Россия» ми спостерігаємо і Комуністичну партію.
Величезний парадокс, який ще мають дослідити соціальні психологи та політологи: на парламентських виборах значна частина населення Росії голосує за КПРФ, але на президентських ці ж люди віддають свої голоси не Зюганову, а – Путіну, сприймаючи його за «свого».
Хоча Путін живе в палаці за мільярд доларів. Хоча Путін є однією з найбагатших людей у світі. Хоча Путін очолює групу олігархів, сумарний капітал яких сягає річного ВВП країни. Прихильники комунізму та повернення до СРСР, в якому не було приватної власності, мають за виразника своїх інтересів казково багатого правителя!
Це – не фашизм. Це навіть не нацизм. Кінець кінцем, і Муссоліні, і Гітлер, і Франко вели дуже скромний спосіб життя і не даремно з’являлися перед широкими масами виключно в одностроях – то був знак, заклик до жертовності в ім’я держави.
Тут – казкова розкіш і… соціалістична риторика.
Популізм? Напевне, тут все ж набагато глибше: адже Путін, проголошуючи розпад СРСР, країни, в якій його б розстріляли за незаконне збагачення, «найбільшою трагедією ХХ сторіччя» відверто щирий у своїх почуттях!
Ще один парадокс: спираючись на радянський міфологічний фундамент, Путін в той самий час спирається і на Церкву та ідеологію державного православ’я як не ще один наріжний камінь. На Церкву, яка вважалася в СРСР основним ідеологічним ворогом.
І що ж ми маємо на виході? Ми маємо дивне поєднання: фашистську за своєю ідеологією, замішану на радянському популізмі з одночасною опорою на православний фундаменталізм державу, в якій до третини громадян – мусульмани і якою керує класична клептократія.
Фашизм плюс охлократія, бюрократія, теократія, клептократія в одній склянці. Від такого «коктейлю» будь-яке суспільство знудило б; будь-яку державу давно вивернуло б у нестримному пароксизмі громадянської війни. Але Російська Федерація досі тримається!
За рахунок чого? Особливостей «русской души»? Чи просто цей коктейль ще не до кінця засвоївся суспільним організмом, не встиг його достатньо отруїти?
Може дійсно вже час говорити про ще одну не стільки політичну ідеологію, скільки загальну суспільну психологію, яку багато хто з журналістів називають «рашизмом»?
Як гадаєте?

ПАВЛО  ПРАВИЙ

Комментариев нет:

Отправить комментарий